У перший день війни я почула вибух. Відразу зрозуміла, що це війна. У місто почали прилітали ракети, у мене була паніка, я дуже хвилювалась за дітей. Бомбосховищ у місті не було, тож я з дітьми перебувала вдома. Банкомати не працювали, магазини та аптеки були закриті. Я виїхала з дітьми через місяць після початку війни.

Дорога була складна через загрозу обстрілу. Я не знала, куди їхати. 

Знаю, що зараз мій будинок цілий. Сподіваюсь, що повернусь додому. Я працюю дистанційно, тож можу прогодувати дітей. Зараз вони вже трохи заспокоїлись. Намагаюсь їх уберегти від стресу. Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться.