В мене сім’я: жінка і двоє дітей. Працюю я на Укрзалізниці, жінка вчителька, проживали в Бахмуті. 

В перший день війни я їхав на роботу в Попасну – було дуже страшно. Під час обстрілів Попасної ми сиділи в підвалі, а о дев’ятій ранку нас евакуювали до Бахмуту. Там ми місяць посиділи в і виїхали.

Важко, бо ми купили квартиру у 2020 році, а зараз її немає. Ми на неї п’ятнадцять років збирали, і навіть нічого звідти не взяли.  

Зараз перебуваємо у Черкасах. Ми працюємо, в принципі, у нас все є. Немає тільки свого житла, і зараз дуже хотілося б поїхати додому. Але розуміємо, що це неможливо.

Черкаси мені сподобалися. Нове місто мене приємно вразило. Та все одно сумно всім, бо хочеться додому. Друзі і родичі роз’їхались по різних містах України.

Найголовніше - щоб був мир, а там - побачимо.