У дворі Надії Павлівни багато разів падали снаряди. Спочатку при кожному обстрілі разом з чоловіком ховалися у підвалі, а потім перестали. Жінка з жахом згадує все, що довелося пережити за кілька останніх років, і з нетерпінням чекає, коли можна буде вільно їздити до онука та правнука в гості.
.png "«Я досі не вірю, що живу у часи війни»")
.png "«Я сидів у підвалі, коли тривали бої»")
.png "Імена")
