У Краматорську було дуже гучно. Місяць я з дітьми сиділа під обстрілами. Росіяни постійно бомбили аеродром. Магазини й аптеки не працювали, газу й води не було. Я не могла повірити, що таке відбувається у сучасному світі. Виїхала з Краматорська, аби евакуювати дітей. Дорога у потязі була важкою, там було багато людей. Під час обстрілів потяг зупиняли. Ми з дітьми жили в Німеччині, але я там не змогла, тому ми повернулись. Я сподівалась, що війна скоро закінчиться, але вона досі триває. Не розумію: від кого нас визволяють росіяни? Дуже чекаю миру, хочу жити спокійним життям.