Я вірила, що Україна переможе, тому не виїжджала з Херсона. Я була на своїй землі. Під час обстрілів була у підвалі. Намагалась запастись водою, бо розуміла, що на нас чекає щось страшне. Емоційне навантаження було колосальне. Продукти у місті були дорогі. Росіяни завозили ліки дуже поганої якості, але медикаменти мені були не потрібні. Я лякалась окупантів. Вони ходили містом у військовій формі. Мені було моторошно щоразу, коли я їх бачила. 

Коли місто визволили, росіяни почали нас бомбити з лівого берега. Я вирішила виїжджати. Під час евакуації з дітьми потрапили під обстріл. Моя донька була шокована, син не розмовляв годину після того, що трапилось. 

Зараз я живу в Одеській області. Сюди виїхало багато моїх друзів. Сподіваюсь, що скоро повернусь до Херсона. Я впевнена, що Україна переможе. Нам всім потрібен мир.