Анастасія Віталіївна з чоловіком вирішили покинути рідну домівку, щоб вивезти дітей у безпечне місце
Я спала у своєму будинку, коли почалась війна. Нам довелося покинути рідний дім та виїхати в іншу область, адже я не могла продовжувати бачити перелякані очі дітей, коли навколо літають ракети.
Мене приємно зворушив наш виїзд з міста в колоні автівок. Ми гуртом їхали та ночували в машинах.
У моєму житті змінилося все, але спокій дітей – це найважливіше.
Зруйновані будинки та магазини в рідному місті завжди будуть нагадувати про жах, який розпочався 24 лютого.
Моя сім’я зараз разом, і ми намагаємось долати всі труднощі. Ми були змушені переїхати спочатку в село, а потім - в місто.
До війни я працювала перукарем. На щастя, я вже місяць працюю в Дніпрі, щоб заробити хоч якісь гроші. В нас були деякі заощадження, але ми економимо.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.