Війна мене застала в Маріуполі. Я збиралась на роботу, але пролунав вибух. Ніхто такого не очікував. Всі сподівались, що війни не буде. Я думала, що через два дні піду на роботу. Але обстріли тільки посилювались. Під бомбами я бігала до свого батька, який залишався вдома сам. Бачила, як йшла військова техніка у бік «Азовсталі». Багато моїх знайомих загинули під час війни. Дехто був поранений, дехто потрапив в полон. 

Я з родиною сиділа в підвалі, ми готували їжу на багатті. Двадцятого березня виїхали, бо прильоти вже були в будинки. Ми дістались Новоазовська, а звідти вже поїхали до Києва. Я хочу тільки миру. Сподіваюсь, що скоро все закінчиться. Росія повинна бути покарана за злочин, що скоїла в Україні.