Надія Іванівна із жахом згадує, як на її очах загинув від снаряда чоловік сестри. Це найстрашніше почуття, що неможливо викреслити з пам'яті. Жінка зі сумом розповідає, як квітуче багатолюдне селище стало пустим. Не було ні світла, ні води. Дуже допомогли продуктові набори від Ріната Ахметова. Жінка мріє, щоб люди жили в мирі та добрі, і щоб швидше все припинилося.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.