"Перший день військових дій я запам’ятав на все життя"

Ви пам’ятаєте Донецьк сім років тому? Процвітаюче, гарне місто на сході України. У парках біля фонтанів намагаються вловити веселку безтурботні діти, вболівальники з нетерпінням чекають футбольний сезон на «Донбас Арені», запах розквітлих дерев і запашних квітів. Тієї миті ніхто й подумати не міг, що відчуття спокою та щастя замінить жах бойових дій.

З родиною ми проживали в Донецьку. Життя текло своєю чергою, виховували дітей, розвивалися, була улюблена робота, могли в будь-який час побачитися з близькими та друзями. Тоді це здавалося звичайною справою. Але потім почалася війна. І все перевернулося з ніг на голову.

Перший день військових дій я запам’ятав на все життя. Усе почалося з обстрілів найбільшого на південному сході України Донецького аеропорту. Після цього мешканці бачили багато воєнної техніки, яка буквально стояла на кожному розі. Вмить місто, що розвивається, перетворилося на окуповану територію.

Ми не могли повірити, що наше життя раптово змінилося, і ми безсилі перед війною. Як бути далі? Що робити? Коли все закінчиться? Питань було багато.

Тоді ми з дружиною вирішили виїжджати з міста. Як і будь-який батько, для нас було головним забезпечити безпеку для дітей. Молодшому на той час був всього рік, найстаршому – три.

Сьогодні через воєнні події я не можу бачитися зі своєю сім’єю – батьками й сестрою.

До Маріуполя я приїхав у 2017 році. Потрібно було забезпечувати сім’ю, а в Донецьку роботи не було. Працевлаштувався на комбінат «Азовсталь» за спеціальністю. У прямому сенсі почав життя з чистого аркуша.

Незважаючи на все пережите, після закінчення конфлікту я повернувся б до рідного міста. Там продовжує жити моя родина, діти ходять до школи, займаються спортом.

Сьогодні, перебуваючи в Маріуполі, я відчуваю себе в безпеці. Але щасливому життю заважають бойові дії на Донбасі. Напевно, як і багато хто, я мрію, щоб закінчилася війна. І, нарешті, ми змогли виховувати дітей під мирним небом у рідній Україні.