Мене звуть Єгор, мені 12 років, учуся добре, уроки онлайн, допомогаю батькам робить Окопні свічки та розпалювачі, також собираю посилки нашим воїнам на передову. На кружки зараз не ходю, бо батьки не мають змоги оплатити секції. Люблю грати у футбол.

Папа робив на Азовсталі, зараз він не має роботи та інвалід, мама безробітня, бо втратила роботу, мій старший брат у полоні. Ми дуже його чекаємо та любимо дуже сильно. Змушені були покинути свою квартиру та виїхати з міста, бо я не міг пережити це ще раз. Я вже це переживаю в другий раз. Перші мої думки були, коли це все почалося, що ми з мамою помремо, ми самі були дома, папа робив в на Азовсталі коє як виїхав, брат був на роботі на той же день уїхав в Маріуполь. Він у нас герой. Пішов захищати нас сам.

Зі мною досі пооцюють психологи, бо не добре себе почуваю. Є наслідки психологічні, так кажуть лікарі.

Мрію, щоб обміняли мого единого любимого старшого брата. Щоб він був на Україні. Я не можу бачити, як матуся плаче каждий день. Мрію дуже, щоб мені батьки подарували планшет або ноутбук. Важко вчитися на старому телефоні. Я знаю, що святий Миколай чарівник та може здійснювати наші мрії. Я буду радий просто смаколиками та будь якої іграшки. Дякую тобі.

З повагою до тебе, Єгор 12 років.