Мені 66 років. Я мешкаю в місті Снігурівка Миколаївської області. Маю доньку. Вона інвалід другої групи: не ходить після інсульту. Ми усвідомили, що прийшла війна, коли росіяни почали бомбити наше місто. У моєї доньки був великий шок. Ми сиділи в підвалі. 

По воду їздили до річки. Перші місяці жили впроголодь, бо не отримували пенсію. Коли на огороді достигли овочі, стало легше. Готували на вулиці, бо не було світла й газу. Ліки не могли дістати для доньки. 

Росіяни грабували будинки. Вивозили все, що їм подобалося. 

Після визволення Снігурівки життя налагодилося. Отримуємо гуманітарну допомогу й пенсію. Тільки знову бувають обстріли. Ось і на Великдень нас бомбили. 

Хочеться, щоб до цієї осені війна закінчилася.