Олійник Софія, 8 клас
Опорний заклад освіти Кожанський ліцей-гімназія з початковою школою та дошкільним відділенням
Вчитель, що надихнув на написання есе: Цируль Галина (Ганна) Олександрівна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Україна – край золотистих полів, дивовижної природи, голубого неба, яскравого сонця, край, де панували славетні козаки: сильні, мужні, красиві люди, а головне вільні. Ключове слово «вільні», тому що саме волю і намагається відібрати сьогодні у нас рашист проклятий. Але Україна цього не допустить, вона вистоїть, вигризе зубами, захистить кожний клаптик своєї землі, вона сильна, міцна…

Я вже майже доросла, попереду шлях у майбутнє, сповнене сподівань, переживань, страждань…

Але мої страждання почалися ще 24 лютого 2022 року. Саме цей день є одним з найстрашніших для України.

Для мене війна була тільки в книжках, фільмах, піснях, розповідях, але страшний ранок, коли ми проснулися від вибухів, ніколи не зітреться з пам’яті. Я навіть уявити не могла, що ми відчуємо на собі воєнне лихоліття. Мені було дуже страшно, хоча поруч були тато, мама, але війна і їх застала зненацька.

Перші дні, тижні були найтяжчими, незрозумілими, але я вірила і вірю в нашу Перемогу, тому що українці вільнолюбний народ, який ніколи не змириться із загарбником, він поступово і планомірно буде знищувати рашиську нечисть до самого кінця. На мою думку, в нас, українців, закладений спеціальний код, який передається з покоління в покоління. І ніхто, повірте, ніхто не зможе нас здолати. Бо українці мають «надзвичайну силу», яку перемогти не може ніхто.

Я іноді замислююсь над питанням: якби я родилась в іншій країні, як би мені жилося? Можливо, краще, спокійніше, комфортніше, але я - українка і горда тим , що маю славетне козацьке коріння, яке надихає мене на віру в нашу Перемогу.

Я разом із однокласниками теж намагаюся долучитися до наближення найрадіснішого дня для українців, перемоги над ворогом. У школі ми провели ярмарок, і всі зібрані кошти передали на допомогу для ЗСУ, збираємо кришечки, банки-свічки, плели і плетемо маскувальні сітки.

Я розумію, що це небагато, але ця маленька часточка теж допомагає. Кожний трішечки – разом ми сила.