Шевчук Юлія, 8 клас, КЗ ЛОР "Сокальський академічний ліцей імені Т. Шевченка"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Хриплюк Наталія Анатоліївна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Війна увірвалася у моє життя неочікувано. Ще напередодні всі навколо говорили, що буде війна, але мало хто вірив у це до кінця. Здавалося, що це лише чутки, страшилки, яким не судилося стати реальністю. Але вранці у четвер усе змінилося.

Я прокинулася, як завжди, думаючи, що знову треба йти до школи, хоча зовсім не хотілося. Та раптом мамі зателефонували. Я віднесла їй телефон і пішла вдягатися, але мама почала розсувати гардини, ввімкнувши телевізор. У ту мить я зрозуміла: почалася війна.

Перші дні були схожі на страшний сон. Ми ліпили вареники, мама ходила плести маскувальну сітку для військових у школу, яку невдовзі закрили. Ми купували продукти для воїнів, пекли булочки, у школі разом із іншими дітьми робили окопні свічки для захисників. Усі навколо були схвильовані, розгублені, не знали, як жити далі.

Багато людей виїжджали з країни — мої родичі теж змушені були залишити дім і довго перебували за кордоном, переважно у Польщі та інших країнах Європи.

Але саме у ці важкі часи я побачила, наскільки сильною може бути допомога. У нашому селі всі об’єдналися: збирали гроші для воїнів, приносили продукти, речі, навіть у церквах організовували збори. Кожен намагався допомогти, чим міг — хтось плів сітки, хтось готував їжу, хтось просто підтримував добрим словом. Я зрозуміла, що навіть у найтемніші часи люди здатні на добрі вчинки, і це надає сили жити далі.

Ця подія змінила мене назавжди.

Я навчилася цінувати прості речі, допомагати іншим і вірити в силу людяності. Війна принесла багато болю, але й показала, наскільки важливо підтримувати одне одного. Я вірю, що завдяки нашій єдності та допомозі ми зможемо подолати всі труднощі та побудувати краще майбутнє для України