Тетяна Володимирівна згадує перший ранок після початку повномасштабної війни. У небі пролетіли винищувачі, жінці стало дуже тривожно. Героїня зазначає, що через військові дії люди згуртувалися і це допомагає пережити непрості часи. Вона з оптимізмом дивиться в майбутнє, проте зазначає, що життя вже ніколи не буде, як раніше.