Ми з телевізора дізналися, що в країні війна. А коли почалися сильні обстріли у нас, то я виїхала, бо не було іншого виходу. 

Нам гуманітарну допомогу давали, донька воду привозила. Я не можу сказати, що сиділа голодна. 

Мені було дуже важко сидіти в підвалі, тому що у мене спина дуже болить. І плюс обстріли. Води не було, газу і світла теж, до того ж проблеми зі здоров’ям, і я вирішила виїхати.

Я вірянка, і виїхала разом із вірянами. Вони нам знайшли житло в Дніпрі. Ми сплачуємо тільки комунальні послуги. 

Моя мати і донька залишилися в Лисичанську, а я виїхала в Кривий Ріг. Звісно, важко всім.  У Лисичанську обстріли, а в мене там рідні. Я дуже переживаю.

Тільки Бог знає, коли ця війна скінчиться.