Історії, які ви нам довірили
Я одна живу, дід навесні помер, діти роз'їхалися. До війни я весь час працювала, постійно не вистачало грошей.
Коли у нас почалися бомбардування, ми перший час залишалися вдома і ховалися. Але після того, як розгромили нашу вулицю, ми не знали, що нам робити.
Наприкінці січня [2015 року] поїхали до Вінниці, а повернулися у квітні. Будинки все було побито, даху і вікон не було. Ми сиділи в кухні, а потім знову в підвалі. Пенсію не отримували шість місяців, води не було, ходили і набирали в колодязях. Харчувалися в сухом'ятку, газу не було. Стріляли кожен день.
У той час нам навіть хліб було важко купити. Добре допомогли гуманітарні організації - Червоний Хрест і Фонд Ріната Ахметова. Нам давали продукти і побутову хімію, це нас рятувало.
Пережите не забудеться, воно весь час стоїть перед очима, а після того, як на очах помер дід, я зовсім ночами не сплю.
Мрію ще трохи пожити. У мене двоє правнуків, хочу їх побачити.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
