Історії, які ви нам довірили
З нашого села через обстріли й безробіття виїхала третина населення. Покинуте житло розбирають на цеглу. Будували будинки довго, а розбирають їх швидко.
Ми з чоловіком переїхали сюди з Донецька 16 років тому, і життя нам у тихому селі здавалося казкою. Але з початком війни все змінилося, були і обстріли, і вибиті вікна… Коли стріляють із сильних гармат, земля тремтить так, що цегляні стіни не витримують.
Діти й онуки виїхали. Звикати до самотності нам було дуже важко. Найважче було не занепасти духом. Але зараз усі сили спрямовані на підтримку чоловіка. У нього цукровий діабет, він прикутий до інвалідного крісла – через ускладнення хвороби ампутували ліву ногу. Без мене йому не обійтися.
Часто разом переглядаємо весільні фотографії. Це дає нам сили підтримувати один одного і жити далі.
Ми вирішили, що з Пільного не поїдемо ніколи. З живності у нас п'ять кізок, вони наші годувальниці, тому і сир у нас є, і молоко.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
