Рябінчук Іван, 8 клас
Плосківський ліцей Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області
Вчитель, що надихнув на написання есе: Какун Валентина Іванівна

Війна. Моя історія

Коли війна увірвалася до мого дитинства, вона перевернула все моє життя-буття і залишила тільки спогади про безтурботність. Той день запам'ятався мені назавжди, коли звичайний ранок наповнився відчуттям небезпеки.

Мама, гірко насупивши брови, пояснила, що в країні почалася війна. Моє серце зупинилося на мить, і навіть шум весняного вітру здавався віддаленим. Я не розумів, як це могло статися?

Той день, коли я мав йти до школи, став днем, коли звичайні аромати книг і зошитів були замінені на запах обурення та невизначеності. Шкільний дзвінок не пролунав, і пустий коридор став свідком того, як війна зачепила навіть найзвичайнісінькі речі у моєму житті.

Замість уроків ми вивчали військову справу і знайомилися з порядком дій під час повітряних тривожних сигналів. Моя родина стала командою, що стоїть разом у боротьбі з невизначеністю. Вечори, які раніше були наповнені сміхом, з заповнилися розмовами про майбутнє і прагненням зберегти наше життя за будь-яку ціну.

Війна не тільки відібрала у нас щасливу буденність, але й привнесла в наше життя новий рівень відповідальності та взаємоопомоги. Ми стали не просто родиною, а важливим союзом у боротьбі з темрявою, що нависає над нашим майбутнім.

Та все одно, усі наші розмови закінчувалися вірою в те, що перемога буде за нашою країною, за нашим народом, за кожною українською родиною!