Я з села Покровське. Обстріли в нас бувають, іноді дуже близько. Один приліт був зовсім поруч із будинком — тоді все затряслося, стало по-справжньому страшно. Переді мною розірвався снаряд. 

Був час, коли не було світла. Виживали, як могли. Боюсь, що все відключать. Я продовжую працювати, не виїжджала. Дуже не хоче залишати рідну домівку. 

Кожен день починається з надії, що сьогодні буде спокійніше, що не буде нових вибухів. Ми тримаємося, бо віримо, що мир таки прийде.