Коли почалося вторгнення я буда дома, проживала в місті Вовчанськ, що в 10 км від кордону. Побачила яскраве сяйво зі сторони кордону та потужні вибухи. Приблизно в 9 ранку танки заїхали до міста, і почалося саме страшне це хаос. Хаос в голові, в місті, скрізь. Паніка та страх охоплював мене. Я була вдома з донькою, якій було 3 рочки.

Потім у нас відключили зв’язок та світло, і почалася ще гірша ситуація. Я вирішила виїхати з дому в більш безпечніше місце, і з цього моменту почався ад. Колони цивільних розстрілювали, виїхати коштувало від 15 тисяч гривень, їхати не знала куди. Я перейшла дамбу в Старому Салтові по кризі і потім дізналася, що крига розтанула на слідуючий день.

Моє місто потрапило в окупацію і більше ніж пів року було в ній. І потім я почала свої гастролі по всій Україні. Було важко, страшно, але ми впоралися. І будемо боротися далі зі всіма складнощами.

Не було коштів, не було де жити, не вистачало продуктів. Потім закінчилися кошти. Допомагали люди.

Війна розлучила мене з рідними .

Не маю роботи, хочу освоїти іншу професію, яка буде приносити дохід в нинішній ситуації.