Яковлева Діана, 1 курс, Харківський фаховий коледж технологій та дизайну

Вчитель, що надихнув на написання есе - Фісун Ольга Вікторівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Ранній ранок 24 лютого 2022 року, дзвінок від рідних: "Привіт, війна почалась... У Києві вибухи!" Повідомлення від президента, що офіційно введено воєнний стан. Окупанти наносять ракетний обстріл по столиці. Столиця у вогні! Влучення в багатоповерхівку. Люди налякані. Дзвонять своїм рідним, чи все в них добре, сидять у бомбосховищах.

Українці збирають свої речі. Починають евакуйовуватися в інші міста, країни... Люди їдуть, не знаючи, що буде далі.

Відкривши новини, стало дуже страшно, ми не розуміли, що таке війна, болить за кожне місто... І тут повідомлення: "Запоріжжя в укриття!" Прильот біля Запорізького аеропорту, внаслідок чого виникла пожежа, росія почала бої на околицях Запоріжжя.26 лютого російська мерзота наближається до Запорізької АЕС, люди почали купувати продукти, знімати гроші... Банки порожні, магазини порожні, складно знайти навіть хліб.

27 лютого: "Запоріжжя, повітряна тривога! Швидко в укриття!" Запоріжжя під ворожим обстрілом. Наступного дня вороги захопили Енергодар, де знаходиться найбільша в Європі Запорізька АЕС.

Із Запоріжжя почали евакуйовуватися люди до Львова, Франківська, Хельма, а далі кожен вирішував сам, куди їхати далі. Але я залишилась у своєму місті, бо не можу просто взяти і поїхати з рідного міста, тут мої люди, мій дім!Вже був березень, прильот по залізниці Запоріжжя-2, ворог хоче знищити нас, але ми продовжуємо жити. Волонтери збирають кошти на допомогу ЗСУ, плетуть сітки, роблять блокпости. У місті постійні тривоги, всі міста під обстрілами, Запоріжжя молиться, щоб місто вистояло і всі були живі.

ППО береже кожне місто, люди вдячні за кожну збиту ракету.

Червень 2022 року, є інформація, що за 35 км до Запоріжжя стоять 30 танків. Запоріжці почали об'єднуватися, робити ще більше блокпостів, щоб зберегти своє місто. 6 жовтня потужні вибухи, прильоти в житлові будинки, проспект у вогні, загинуло 17 осіб. Сльози, біль, але рятувальники розбирають завали, ми незламні, ми продовжуємо жити далі.

9-10 жовтня прильоти в будинки, зруйнований цілий під’їзд, за два дні загинуло 23 людини, багато поранених. росія продовжує обстріл міста.

Наприкінці жовтня ракета прилетіла у двір, не розірвавшись, рятувальники обережно вивозять ракету, щоб зберегти кожне життя запоріжців.Листопад. Одразу після тривоги ворог наносить обстріл... Люди тепер розуміють, що таке війна, ніхто не міг подумати, що в цьому столітті можлива така війна.

Люди хочуть жити й розвиватися в мирній країні, але, на жаль, ворог прийшов до нашого дому. Щоб жити далі, треба робити все можливе, аби вберегти нашу країну від лютого ворога.

Артисти України їздять із благодійними концертами, щоб зібрати гроші на дрони, машини, потреби ЗСУ. Також їдуть на фронт, щоб підтримати наших захисників, хоч якось підняти їм настрій.Пройшов рік... Знову обстріли, знову лякають українців, говорять, що підірвуть АЕС, знову прильоти по будинках, гинуть люди, діти... Дитячий крик: "Мамо, я хочу жити". Розривається серце за кожного пораненого, вбитого військового, за кожного українця, який потрапив під ворожий обстріл...

22 серпня 2023 року – найстрашніша ніч для мене. П’ять ворожих БПЛА прилетіли біля мого будинку, вилетіли вікна, йдеш по склу на вулицю, бо нема чим дихати, уламки пошкодили мій будинок.

Оголосили евакуацію будинку на тиждень. Коли цей час минув, повертаючись додому, страшно, заходиш у кімнату, ніби в чужий дім, ніч дуже страшна, а раптом повториться...Ворог кожного місяця продовжує атакувати місто, просувається все ближче до Запоріжжя, військові намагаються втримати ворога. І ось вже минув другий рік війни. Обстріли, залякування не зупиняються, люди гинуть, втрачають рідні будинки. Люди продовжують волонтерити, допомагати іншим, артисти на своєму фронті піднімають бойовий дух своєю творчістю.

22 вересня ворог почав атакувати місто кабами, протягом тижня кожного дня є поранені, загиблі, пошкоджені будинки...

Вони думали зламати нас, але наші люди збивали банками дрони, голими руками зупиняли танки, робили все для того, щоб наблизити Україну до перемоги. Ми сильні, допомагаємо, перемагаємо! Ворог казав: "Київ за три дні", а вже минуло 1000 днів...

Ми ніколи не забудемо і не пробачимо вам цю війну.