55-річний Михайло Шевченко загинув в Ізюмі 7 березня 2022 року. Авто із ним розстріляли російські окупанти.

Отримав три кульові поранення, стік кров'ю

За два дні до цього чоловік вивіз із міста в селище Савинці Ізюмського району дружину та сина, а сам повернувся на роботу.

«7 березня він їхав на каналізаційну станцію. Того дня окупанти розстрілювали весь транспорт, який бачили. На шляху їм трапився мій Михайло. Він отримав три кульові поранення, одне – в пахову артерію, через що стік кров'ю. Якісь люди вивезли його в село неподалік. Там ветлікарка намагалася надати допомогу, але марно. Я забрала тіло і поховала в Савинцях. А після ексгумації перепоховала у 2023 році в Ізюмі», – розповіла дружина Наталія.

Михайло народився і жив в Ізюмі. Закінчив Чугуївський лісовий технікум. Працював механіком гаража в Ізюмському водоканалі. У 2002 році познайомився на роботі з майбутньою дружиною Наталією. Грав на тромбоні в оркестрі при Палаці культури в Ізюмі. Любив співати і рибалити на річці Сіверський Донець. На початку повномасштабної російської агресії разом із колегами допомагав ставити захисні споруди – бетонні блоки та протитанкові «їжаки», – на трасі Харків-Довжанське.

«Мій чоловік любив життя і насолоджувався ним. Був дуже доброю, чуйною, відповідальною людиною, душею компанії. Завжди приходив усім на допомогу. Його поважали колеги. Він був безстрашний: під час наступу окупантів ще їздив на роботу, чергував там. Через це і не залишився з нами у Савинцях, казав: «Я не можу все так покинути на роботі».

У Михайла Шевченка залишилися дружина, син та сестра.

Історія з instagram каналу Victims of russia.