«Від сильного переляку я впала й тепер не ходжу»

Це було, коли я ще трохи виходила на вулицю на милицях. Я сьомий рік не виходжу. Живу у п’ятнадцятому будинку, а була [тоді] біля чотирнадцятого. Я так злякалася! Впала на ноги й зовсім перестала ходити. Це був мій перший місяць війни.

Мій будинок не постраждав. Звичайно, ми фінансово постраждали. Іноді й копійка є, а я не можу ходити в магазин. Буває, що сиджу без хліба по три дні, поки хто-небудь зайде та принесе хлібця. Таке в мене зараз життя.

Я отримувала допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Один раз допомагав «Карітас». Якось давали гроші. Спасибі цим організаціям. Завдяки цій допомозі було трохи легше. Я могла собі дозволити купити щось поїсти. А зараз живу як живу. У мене і гіпертонія, і хребетні грижі, і остеопороз, і цукор – усе разом. Уся пенсія йде на аптеку. Якщо я не буду купувати ліки, не буду жити.

Мені по господарству ніхто не допомагає. У мене була допомога, але її забрали, бо в мене в Сумах живе син. Йому 61 рік, він чорнобилець, мені сказали: «Нехай або матеріально допомагає, або забирає вас до себе».