Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Світлана Ковальова

«Зупинили автобус. І в цей час по Мар'їнці почалося бомбардування»

переглядів: 627

Я навчалася у медичному коледжі, жила у гуртожитку Калінінського району Донецька, але у 2014 році мені довелося виїхати. Наразі проживаю у Максимілянівці Мар'їнського району Донецької області. На той час я вже була заміжня, але чоловік закінчував навчання, і ми поїхали до Первомайська Миколаївської області. Там я закінчила медичний коледж та отримала диплом. Звичайно, це було далеко від батьків. Але у 2015 році ми повернулися до Максимільянівки. Довго не могли знайти роботу, ні чоловік, ні я.

Пам'ятаю, коли почали бомбардувати Мар'їнку. Тоді обстріляли всю Заводську, обстріляли будинки. Чоловік їхав із роботи і був очевидцем цих подій. Перед блокпостом зупинили їхній автобус. І в цей час по Мар'їнці почалася бомбардування.

Якось я прокинулася о п'ятій ранку і почула такий шум, ніби вилітають вікна. Тоді обстріляли Георгіївку. Ми спросоння бігли в підвал і там ховалися, доки все затихло.

Раніше ми постійно їздили на ринок по продукти, було набагато простіше кудись поїхати. Навіть у медичному обслуговуванні зараз дуже важко. До війни могли за годину поїхати до Донецька і без направлення спокійно обстежитися. А зараз відправляють до Краматорська, Маріуполя або взагалі до сусідньої області.

Ніколи не забуду літо 2014 року. Щодня гинули люди, постійно обстрілювали. Весь час міняли вікна, бо сипалося скло, а потім перестали. Добре, що було літо. Чекали, доки закінчаться обстріли. Це було вже у Максимілянівці. Слава Богу, до нас не долітало. Через ці вибухи у людей сипалася штукатурка, з'явилися тріщини в будинках.

Я пам'ятаю, як перед Новим роком поїхала до коледжу забирати документи. Вже були блокпости, стало тяжко проїжджати. Була черга, багато людей, ще й холодно. Я ледве забрала документи. Директора у коледжі не було. Дочекалася і на останній автобус встигла додому. Приїжджаю, а мені кажуть, що із завтрашнього дня блокпости перекривають дорогу і можна буде проїхати лише з перепусткою. Мені пощастило, що встигла забрати документи.

Я була вагітна і не стало чоловіка. Він потрапив в аварію.

Я отримувала допомогу Фона Ріната Ахметова. Нам привозили крупи, молочку діткам, кашку, давали консерви, олію, борошно.

Дуже хочеться, щоби закінчилася війна і більше ніколи не летіли снаряди.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Донецьк 2014 2015 Текст Історії мирних жінки чоловіки діти 2014 2015 переїзд зруйновано або пошкоджено житло обстріли втрата близьких безпека та життєзабезпечення харчування дітей Обстріли Мар'їнки
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій