Історії, які ви нам довірили
Грамоти та медалі на стіні – нагадування про наших дітей. Про їхні спортивні досягнення в боксі, кікбоксингу, легкій атлетиці. Це спогади про довоєннє щасливе життя. Ось уже три роки мене зі старшими дітьми розділяє війна.
У мене десять дітей і четверо онуків. Двоє синів ще в мирний час оселилися в Донецьку, дочка – в Ясинуватій. Ми розділені, не можемо бачитися, коли хочемо.
Я їх не бачила півтора року. Єдиний зв'язок з ними – телефоном. Але на душі від цього не стає спокійніше. Часто чую погані новини, наприклад, син їхав з роботи й у районі Путилівського автовокзалу потрапив під обстріл. Був поранений у трахею, ключицю.
Я з молодшими дітьми живу під Торецьком. У нашому селищі велика частина населення залишилася без роботи. У нас дуже багато залізничників, і в один момент все це втратили, опинилися на межі голоду.
Інші історії
