Федорончук Катерина, учениця 9 класу Красносільського ліцею Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Шестопалова Марина Володимирівна

  "Моя Україна майбутнього"

Україна – мій рідний край. Всі люди на планеті Земля мріють та сподіваються на краще майбутнє для своєї країни. Мир у цих сподіваннях відіграє велику роль. Адже, враховуючи нинішні події, можна зробити висновок, що життя багатьох із нас просто зупинилося. Особливо це відчувалося в перші дні війни… Минуло чимало днів до того моменту, щоб люди потроху почали повертатися до життя, бо потрібно було якось жити далі, виховувати та годувати дітей,  піклуватися про батьків, допомагати захисникам.

Мир для кожного з нас має свої певні поняття: для когось це спокій у душі, для когось – налагоджене існування у рідній країні, для когось мир – це відсутність проблем, для когось це просто варіант заробітку. Особисто для мене мир – це спокійне життя моєї родини на вільній українській землі.

Моя країна майбутнього – це держава, де кожен громадянин має можливості розвитку та самореалізації. Це така країна, в якій можна відчувати себе у безпеці, повноцінно насолоджуватися кожною миттю життя, мати свободу вибору, проявляти свої таланти, не боячись осуду, всебічно, без будь-яких перепон із боку можновладців, розвивати підростаюче покоління, залишаючи нашим нащадкам все найкраще для щасливого майбутнього.

Якщо молоде покоління буде забезпечене всім необхідним, то, можливо, ніхто й не виїжджатиме з рідної країни у пошуках кращих умов життя. У такій країні сучасники намагатимуться покращити угоди існування України на міжнародній арені, розуміючи, що майбутнє їхніх дітей залежить від їхньої вправності.

Згадуючи теперішню ситуацію в Україні, наші нащадки просто зобов’язані зробити все для того, щоб українська земля була надійно захищеною, щоб у будь-який момент наші військові могли дати гідну відсіч нападникам, щоб жодне дитя ніколи й нічого не чуло про війну.

Саме Україна майбутнього і має створити належні умови для наступних поколінь, щоб нікому не було соромно за себе та якісь свої протиправні дії, щоб діти могли пишатися своїм родом, передаючи славу про сміливих українців своїм потомкам.

Крім того, Україна майбутнього має дбати про природу та довкілля. Якщо ми не піклуватимемося про навколишнє середовище, то, рано чи пізно, ми зможемо не лише побачити, а й відчути помсту природи на собі. Завжди потрібно пам’ятати, що як ми ставимося до всього, що нас оточує, так і воно до нас відноситиметься.

Україна - це країна, де є взаєморозуміння між різними культурами та державами, це місцевість інновацій і технологічного прориву, це земля, яка народила чемпіонів із різноманітних видів спорту, це край, який є ще більш популярним серед туристів. Ще б хотілось, щоб Україна майбутнього була державою, яка житиме в мирі, в гарних стосунках із іншими країнами.

Як показують події, які відбуваються у різних країнах світу, саме безпека є найважливішою складовою щасливого існування на землі. Жодна укладена між країнами угода, довірливі стосунки, сподівання на совість потенційних загарбників - не дають ніякої надії на повноцінне життя, спокійне буття на рідній землі.  На завершення, Україна є і буде країною, яка здатна об’єднати народ і свої сили для досягнення спільних цілей, не дивлячись ні на які перешкоди, впевнено крокуючи до перемоги у війні над агресором!

Україна була, є і буде, незалежно від того, на що у своїх снах сподіваються загарбники. Українська нація існує вже дуже довго.

Кожен із нас має будувати Україну в собі, наслідуючи найкращі риси, переймаючи багатий досвід наших пращурів. Хоч наша країна зараз і переживає важкі часи, але це нас не зупиняє. Залишаймося українцями кожним шматочком свого тіла, не падаймо духом, працюймо на перемогу, тому що українці – це нація нескорених!