Береза Анастасія, 11 клас, Кремидівський ЗЗСО Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Кот Надія Василівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

1000 днів війни - це майже три роки життя, змін, втрат, болю та надії. Кожен день став новою сторінкою історії, що залишить слід у долях цілого покоління. Для мене ці 1000 днів стали випробуванням на міцність, але водночас шляхом до нового розуміння себе, свого місця у світі та ролі, яку ми, люди, відіграємо у великій битві за свободу та справедливість.

У перший день війни, коли ракети розірвали тишу мирного ранку, я прокинулась у новій реальності. Світ, у якому я жила до цього, вмить розлетівся на уламки.

Весь наш побут, плани на майбутнє, звичайні дрібниці, які раніше здавалися такими буденними, втратили сенс. Усе змінилося. Страх, невизначеність і тривога стали постійними супутниками мого життя. Проте у цей момент я зрозуміла, що не можна просто чекати і спостерігати.

Мій шлях під час війни почався з простих речей. Я разом з батьками донатила на ЗСУ, допомагала волонтерам у зборі необхідних речей для військових та мирного населення, що постраждало від нападу РФ. У нашій школі також відбувалися збори для військових, у яких я неодноразово брала участь. Це стало моєю відповіддю на відчай і безпорадність, що переповнювали мене в перші тижні.

Здавалося, що це дрібниці, але на тлі того хаосу, що коївся навколо, навіть найменша допомога фронту мала для мене величезне значення.

Кожен день був новим викликом. Війна не лише руйнувала будинки й міста, вона ламала людські долі, змінювала нас зсередини. Багато хто був змушений покинути свої домівки, шукати притулку за кордоном або в інших куточках країни. Я бачила, як люди, які до цього мали стабільну роботу і безпечне життя, перетворювалися на біженців, які нічого не знали про своє завтра. Це змусило мене глибше осмислити те, що ми мали до війни, і те, що можемо втратити назавжди.

Особливо важко було коли тато пішов воювати. Невідомість дуже лякала мене.

Пам’ятаю ті дні, коли руки тремтіли від кожного повідомлення і відхиленого дзвінка від батька. Часті оголошення про загибель військового односельця і утворення живого коридору викликають мурашки по шкірі. Проводжаючи всією громадою загиблого героя в останню путь, переосмислюю кожен свій вчинок, кожне слово і в тузі йду з похиленою головою.

Війна об’єднала людей, які раніше були далекими один від одного. Разом ми допомагаємо і підтримуємо сім’ї загиблих.  Я відчула, що в такі моменти важливо не забувати про людяність, не втрачати співчуття та бути толерантними до інших.

Ми всі опинилися в одному човні, і лише спільні зусилля можуть допомогти нам не потонути в цій бурі.

Мій шлях  - це шлях  внутрішніх змін. Я усвідомила, що війна не лише руйнує, але й змушує переосмислювати своє місце у світі. Раніше я мала чітке бачення свого майбутнього: кар’єра, подорожі, власний дім. Але війна змусила мене поставити ці плани на паузу і зосередитися на тому, що справді важливо. Зараз я знаю, що моє життя не може бути окремим від життя моєї країни. Її біль - це і мій біль, її боротьба - це і моя боротьба.

Протягом цих 1000 днів я часто думала про тих, хто на передовій. Люди, які щодня ризикують своїм життям заради нашого майбутнього, стали для мене справжніми героями.

Їхня мужність і стійкість вселяють в мене надію, навіть у найважчі моменти. Вони показали, що навіть у часи великої трагедії можна знайти силу для боротьби. На 1000-й день війни я не можу сказати, що світ став кращим чи безпечнішим. Але я точно знаю, що ми змінилися. Ми стали сильнішими,  більш рішучими у своєму прагненні до свободи. Кожен із нас проходить свій шлях - хтось на передовій, хтось у тилу, хтось за кордоном, підтримуючи звідти.

Важливо, що цей шлях ми долаємо разом, не залишаючи один одного у біді.

Мій шлях під час війни - це шлях пошуку надії серед руїн, боротьби за щасливе майбутнє, яке досі лишається невизначеним, але якого я так  прагну. І хоча війна триває, я вірю, що одного дня вона закінчиться. А ми, пройшовши цей важкий шлях, будемо будувати нову країну - сильну, вільну і справедливу. Я вірю в ЗСУ і в нашу перемогу!