Історії, які ви нам довірили
Мені 41 рік. Я працюю замісником начальника патрульної поліції Одеської області. З 2016 року і майже до середини березня минулого року жив і працював у Маріуполі.
23 лютого я та мої колеги були попереджені про можливий напад росії. Нам видали зброю, бронежилети і каски. Ми не залишали робочого місця, не спали. О пів на п’яту ранку почули сильний вибух. Особливо активно росіяни обстрілювали Лівий берег.
Найближчі три дні ми допомагали з евакуацією. Були автобуси. Ми просили цивільних виїхати, однак більшість людей відмовлялася.
Одинадцятого березня в Академії поліції залишалося 92 цивільних і 17 патрульних. Я зібрав їх і сказав, що російські війська наблизилися до нашого району, тому залишатися небезпечно. Дочекався, поки всі виїхали, а наступного дня сам покинув відділок. 17 березня підсів до сім’ї знайомої і виїхав з Маріуполя. На щастя, на жодному з двадцяти двох російських блокпостів проблем не виникло.
Війна закінчиться тоді, коли ми дамо максимальну відсіч російським загарбникам, які давно зазіхають на наші землі.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
