З першого дня війни над селом літали ракети. Я була налякана, постійно сиділа у бомбосховищі. Осколок влучив у мою ногу, коли я вийшла на вулицю. Тоді ракета впала неподалік від мене. У селі не було світла, води й газу. Волонтери привозили допомогу. Багато вулиць були зруйновані.

Росіяни поводили себе дуже жорстоко. 

Після визволення села я виїхала до доньки в Кіровоградську область. Я постійно плачу, бо не знаю, коли попаду додому. Дуже хочу, щоб моє майбутнє було мирним та світлим, щоб наші діти жили без війни. Нехай всі солдати повернуться додому живими.