«Осколки пробивали стіни будинків, і я подумала, що це кінець»

Дочка Діана нічого [про війну] не пам’ятає. Коли в Донецьку почалися бойові дії, їй було всього два роки. Під час затишшя я вивела її на прогулянку. Раптово мене охопив страх – далеко почали вибухати снаряди. Я просто відчула, що треба йти з майданчика. Щойно ми відбігли від місця, де гуляли, туди почали падати снаряди.

Осколки пробивали стіни будинків, і я ще подумала, що це кінець. Мені хотілося тієї миті померти, але я подумала про дитину. У мене був страшний шок, не передати словами. Я встигла затулити дитині вуха, про себе навіть не думала.

Тільки через кілька годин зрозуміла, що оглухла на одне вухо. Пішла до лікаря обстежити дитину та з’ясувала, що в дочки все нормально, а в мене контузія. Знадобилося лікування та реабілітація.