Після початку війни в Оріхові почалися сильні обстріли. Я постійно сиділа у підвалі. У місті літали ракети, снаряди  та бомби. Оріхів повністю зруйнували, це був якийсь жах. Там немає вже нічого живого. 

Я з родиною виїхала до Запоріжжя. Декілька разів поверталась в Оріхів, аби відремонтувати житло, але толку з цього ніякого, бо обстріли тривають.

Мій зять помер, ми з донькою поховали його у Запоріжжі. Я зараз приймаю антидепресанти, бо пережити все це неможливо. Яким життя буде далі, я не знаю. Хочу повернутись додому.