У 72 роки Галина Ахметова не може залишатися осторонь — її син на фронті, а маленька правнучка боїться дронів і ракет. Галина згадує, як невістка привела її до плетіння маскувальних сіток, як удома печуть для солдатів коржики з вишеньками, а сама вона щодня мчить у волонтерський центр, відклавши всі хатні справи. «Мене просто тягне сюди. Бо як не допомагати?» — каже вона. І мріє, щоб син повернувся, щоб онуки зростали без страху, а війна нарешті скінчилася.