Я працюю машиністом на насосній станції. Коли розпочалася війна, я був на зміні. Росіяни тоді зайшли до Снігурівки, а на ранок наші підтягнулися.
Води й електроенергії у нас не стало одразу. Сім місяців ми перебували без водо- й електропостачання. Але виявилось, що без світла можна жити, а от без води і їжі складніше.
Окупація – це ніби страшний сон. Вся моя родина – це старі, хворі, лежачі, тому я не виїжджав, а залишався тут. У квітні 2022 я поховав тещу. Якраз була окупація і обстріли. Дружина втратила зір. Довелося зробити операцію на одне око. Всі хвороби загострились.
Я зрозумів, що все у руках Бога. Влучить у тебе, чи не влучить – залежить від нього. Почав ставитися до цього по-філософськи.
Думаю, що війна може затягнутися надовго.
