Я жила в селі, виховувала доньку. Коли почалася війна, усе перевернулося. Почалися обстріли, нічого не працювало: магазини, транспорт, комунікації. Було страшно, особливо коли думала про дитину.

Росіяни окупували нашу область і рідне село. Вони коїли страшні речі: залякували людей, грабували все, що можна було забрати.

Село занепало, стало сумно і тяжко, неможливо було нормально жити.

Я виїхала лише після визволення. Було страшно, але й радісно бачити ЗСУ, які прийшли звільняти. Зараз мій чоловік воює, а я чекаю миру, мрію, щоб дитина могла жити без страху і небезпеки.