У мене був великий дім, гараж, машина. Але прийшла війна, і все змінилося. 

Перший день війни був дуже страшний. 24 лютого я почула сильні вибухи і не могла зрозуміти, що відбувається. Росіяни того ж дня були вже в Херсоні, а потім у Мелітополі. Найбільше мене налякало, коли я побачила російські танки і техніку. Я залишалася одна в будинку, і це було нестерпно страшно. 

У селі окупанти поводились жорстко. Вони ходили по вулицях, заходили у двори, проводили обшуки. Десь діяли вибірково, ніби за списками: в одних нічого не чіпали, а в інших перевертали все, навіть зривали підлогу. 

По вулицях ходили озброєні росіяни, поруч їздили танки. Це дуже лякало людей і всіх тримало в постійному страху.

Я виїхала і зараз живу в Запоріжжі у доньки. Іноді телефоную сусідам. Дім поки стоїть порожній, але у двір уже заходили окупанти, їх у селі дуже багато.

Я дуже хочу, щоб війна закінчилася якнайшвидше, хоч би навіть завтра. Але окупантів там дуже багато, вони розселилися по селах, і я не знаю, як їх звідти виженуть. Дуже шкода наших військових. Хочеться тільки одного — миру.