Кирилу деякий час довелося провести в полоні. Російські військові знущалися над ним, після чого в нього з’явилися проблеми зі здоров’ям 

Мені 19 років. У мене є мати, молодший брат і сестра. Ми жили в селі Лугівка, що у Токмацькій громаді. 24 лютого були вдома. Почули вибухи і відразу пішли в підвал. 

Окупанти забрали мене в комендатуру, тримали там, знущалися. Потім випустили. Мені вдалося виїхати з рідними в Запоріжжя. Ми їхали на автобусі. На блокпостах у нас перевіряли документи, сумки, до всього чіплялися. Питали чому виїжджаємо, що нам не подобається. У Запоріжжі нас прихистили родичі, допомогли нам.

Я навчався в Бердянському коледжі. Він зараз не працює, тому навчання перервалося, стипендію не отримую. Роботу дуже складно знайти.

Потрібні кошти на лікування, бо росіяни «вибили» з мене здоров’я.

Психологічно важко, але доводиться тримати себе в руках і заспокоювати молодшого брата і сестру.

Сподіваюся, що війна скоро закінчиться. Найголовніше – це мирне небо і вільна Україна.