Після такого знайомства з росіянами чоловік Карини виїхав з окупації і пішов воювати

Ми з Оріховського району. Маю чоловіка та трьох дітей, маму.

Коли почалась війна, ми сподівались, що нас це не торкнеться - село маленьке, люди живуть звичайні. Але нас окупували. Було страшно, коли заходила російська техніка. Танки стояли на відстані трьох метрів від вікна, біля воріт ходили росіяни. Я на вулицю не виходила.

Спочатку зайшли кадирівці, оселелись у порожніх хатах. Казали: «Не переживайте, ми через три дні виїдемо». Потім почали переселятися в хати, з яких люди виїхали, ходили по селу по двоє. Гірше було, коли приїхали ДНРівці. Люди розповідали, що вони на блокпосту змусили чотирьох жінок роздягатись - шукали татуювання.

Обстріли були такими частими та потужними, що ми могли не встигнути добігти з хати до погребу, тож чоловік вивіз мене з дітьми.

Він не хотів виїжджати, але його ув’язнили і тримали в полоні росіяни, вважаючи, що він здавав їх позиції ЗСУ. Щойно його звільнили, чоловік виїхав з окупації і пішов воювати, хоча до того навіть в армії не служив. Моя мама також виїхала після того, як її облаяли ДНРівці.

Зараз не можна навіть додому по речі з’їздити – окупанти не пускають, бояться, щоб їх позиції не здали ЗСУ. Там все заміноване тепер. Шкодую, звісно, за будинком та речами. Але найголовніше, що ми всі живі та здорові. Грошей заробимо, майно наживемо. Робота моя зберіглась – я не в окупації працювала, тож їжджу працювати і зараз. Будинок нам дали. Викупити його не можна, але нас звідси не виженуть. Люди допомогли з ліжками, посудом. Я вдячна дуже. Для мене головне – щоб діти жили у теплі та чистоті.