Війна – це розпач, біль і сум. Коли розумієш, що втрачаєш найдорожче, - це страшно. Росіяни почали обстрілювати місто з перших днів війни. Окупанти переїхали танком співробітника пошти. Він був дуже молодий. Це якийсь жах.

Росіяни били по житлових будинках. Я бачила, як горять квартири. 

За водою я ходила на річку. У місті не було світла та газу. Оріхів був розбитий. Я жила у п’ятиповерхівці на четвертому поверсі. Там було небезпечно, тому виїхала. З собою забрала і котика сина. Я вже навчилась долати стрес, спілкуюсь з дітьми. Майбутнє бачу тільки у незалежній Україні.