Мені 42 роки. Війна застала мене вдома, на Херсонщині. Від нас Каховка недалеко, і ми прокинулися від вибухів. Були в окупації. Мене шокувало, які кацапи злидарі. Вони такого життя не бачили, як у нас. Ми живемо як люди, а вони – як скот. У нас у селі асфальт на вулиці, а вони кажуть, що в них такого немає. У нас у кожного машина є. 

Я їм говорив: «Ми працюємо, заробляємо. Яка-не-яка машина, але вона в нас є. А хто вам не дає так жити?» – це я їм просто в очі казав.

В окупації важко було. Ми виїхали на пару місяців. Окупанти машини перевіряли, речі перевертали. Шукали і забирали все, що їм потрібно було – ось так ми виїжджали.

Тільки наші зайшли і нашу місцевість звільнили – ми відразу повернулися. Поки все є: і вода, і світло. 

Я думаю, що до кінця року вона повинна закінчитися. Зараз наші всиплють їм добряче – і війна закінчиться. Мрію, щоб це сталося швидше, а потім усе на свої місця стане.