«Окупанти нас обстрілювали касетними боєприпасами»

З родичів у мене залишився тільки старший брат. Коли Краматорськ почали сильно обстрілювати, я виїхав в Тернопіль.

Війна для мене почалася несподівано. У нас були обстріли. Я перебував у квартирі брата. Він жив поряд з СБУ, тому туди намагалися поцілити. Коригувальників там вистачало.

До того ж, окупанти нас обстрілювали касетними боєприпасами.

Найбільші труднощі – те, що під час війни дуже виросли ціни, і не можна було виходити вночі через комендантську годину. Я уже давно не працюю, тому що у мене була виробнича травма.

Шокувало, що на росію дебілізм напав. Таке враження, що тих рашистів з лісу повиловлювали: мародерять, тягнуть все підряд – і білизну, і шкарпетки. Ведуть себе, ніби мавпи.

Я виїхав евакуаційним автобусом спочатку у Покровське, а потім нас посадили на потяг, повідомили – хто куди їде, так я потрапив у Тернопіль. Тут є повітряні тривоги, але жодного разу нічого не вибухало.

Я б хотів жити десь поближче до заводу, зміг би ще працювати на благо нашої країни.