Я жила в Тошківці. Працювала вчителькою математики, пішла на пенсію. Діти та чоловік померли ще до війни. Я залишилась одна, так і зустріла повномасштабне вторгнення. З 2014 року я постійно чула вибухи, тому гучних звуків не злякалась. Думала, що все закінчиться за декілька місяців. Коли не стало води та світла, зрозуміла, що це надовго. Було дуже холодно, я не могла зігрітись. 

Росіяни бомбили місто снарядами. Один з них прилетів у мій будинок. Я була біля вікна. Думала, загину.

З сусідкою побігла в підвал. Там просиділа декілька годин. Після обстрілу побачила, що квартира зруйнована. Більше я до свого житла не піднімалась, бо довелось відразу виїхати. 

Зараз я живу у Дніпропетровській області. Могили моїх рідних у Тошківці зруйновані обстрілами. Тож тепер не можу навіть на кладовище сходити. Росія зруйнувала моє життя. Зараз я чекаю тільки миру. Хочу, щоб люди не гинули.