У мене є дружина, донька, син, двоє внуків і правнук. Ми жили в селі Нижнє Луганської області. Усі, крім сина та онучки з правнуком, переїхали в Запоріжжя. Син виїхав у Славуту Хмельницької області. Онука зі своєю сім’єю зараз мешкає у Литві.

Я відправив усіх раніше, а сам ще два тижні сидів у погребі. Потім сусід вивіз мене у Дніпро. Довелося позичати гроші на дорогу. Із Дніпра добрався до Запоріжжя. 

Одразу після мого від’їзду у будинок заселилися окупанти. Зараз він наполовину розбитий.

Я тричі потрапляв під обстріли, коли ходив по воду. Одного разу дерево впало поруч, та я залишився живим. За час війни посивів і схуд.

З першого дня війни не було світла. Поки мали батарейки, користувалися ліхтарями, а потім перейшли на свічки та каганці.

Ми виїхали без речей. Дякуємо людям, які дали одяг. Також отримуємо гуманітарну допомогу.