Обстріли у Торецьку почались не відразу. Спочатку закрились магазини та аптеки. Деякий час я ще ходила на роботу. Потім в один момент почались прильоти. Почалась масова евакуація з міста. Кожного ранку я бачила, як вулицею ідуть люди з валізами. У Торецьку на той момент було вже багато руйнувань, моя донька боялась вибухів. Я вирішила її вивезти.

Дорога була важкою, бо машин було дуже багато. Зараз з донькою ми живемо в Полтаві. Однокласниця моєї доньки загинула у Торецьку. Вона стояла на зупинці, і прилетів снаряд. Моя бабуся залишалась у Торецьку. Вона померла, а потім в її будинок влучив снаряд. Зараз я хочу, щоб припинили гинути люди. Не знаю, що буде далі, чи буду я постійно у статусі ВПО.