Ільков Артем, група 18, Волочиський промислово-аграрний професійний ліцей

Вчитель, що надихнув на написання — Чорна Ірина Мирославівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Володимир Сосюра

Війна, яка триває вже понад 1000 днів, змінила життя кожного з нас. Цей період став справжнім випробуванням для українців, який визначає наші переваги, цінності та мрії. Для мене ці дні стали часом глибоких змін – як у внутрішньому світі, так і в зовнішньому.

Коли 24 лютого 2022 року прогриміли перші вибухи на моїй землі, я не міг повірити в те, що це реальність. Було важко усвідомити масштаб того, що відбувається. Спочатку прийшов страх: за життя своє, своїх рідних, друзів, за майбутнє всієї країни. Я бачив, як міста порожніють, як тисячі людей залишають свої домівки, рятуючись від небезпеки. Наша країна була атакована, але в той самий момент я бачив, як українці об'єдналися для захисту свого дому.

Захисники і захисниці, волонтери, лікарі, всі українці – кожен знайшов своє місце в цій боротьбі.

Я також відчув, що не можу залишитися осторонь.

До війни мій життєвий шлях був спокійним: навчання, друзі, плани на майбутнє. Здавалося, що життя йде за своїм усталеним графіком. Але все раптом змінилося. 

І я намагався зрозуміти, що відбувається, як реагувати і як допомогти тим, хто опинився у ще гіршій ситуації.

І якби це страшно не звучало, я швидко подорослішав. Незважаючи ні на що, я продовжую робити все що в мої силах: допомагаю у зборі коштів для Збройних сил України, допомагаю плести маскувальні сітки, які передають захисникам на передову, беру участь у благодійних ярмарках для підтримки наших захисників, а також передаю воїнам різні солодощі та листи вдячності.

1000 днів війни змусили мене переосмислити багато речей у своєму житті. 

На перший план вийшли цінності, які справді важливі: родина, свобода, людська гідність.

Я навчився цінувати кожну мить, проведену з рідними, кожен день, коли всі живі та здорові, кожен крок до нашої спільної перемоги.

Одним з найбільших уроків, які я отримав за ці 1000 днів, є усвідомлення важливості підтримки один одного.

Я бачив, як незнайомі люди стають справжніми братами і сестрами, допомагаючи один одному у найважчі моменти.

Війна показала, що справжня сила полягає не лише у фізичній могутності, а й у духовній стійкості, у здатності підтримати тих, хто поруч. Кожен день я спостерігаю, як наші захисники та захисниці демонструють незламність духу, і це надихає мене на нові звершення.

Ці 1000 днів також навчили мене відчувати біль інших людей.

Я бачив сльози тих, то втратив своїх близьких, хто був змушений покинути свої домівки, хто зазнав важких поранень.

Співпереживання стало частиною мого життя. Я зрозумів, що ми не можемо бути байдужими. На жаль, і до нашої родини прийшла сумна звістка. 18 грудня 2023 року, будучи вірним присязі на вірність українському народові,

в ході стрілецького бою поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області загинув наш захисник Дмитро Басистюк. Це двоюрідний брат моєї мами,

який мужньо виконував свій військовий обов’язок і був надійним побратимом для своїх товаришів. Герої не вмирають. Вони назавжди залишаться в нашій пам’яті.

Для мене 1000 днів війни в Україні — це час, сповнений болю, втрат, героїзму і неймовірної стійкості українського народу. Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, країна переживає найтяжчі випробування, але водночас демонструє незламну силу духу та боротьбу за свою незалежність, свободу і майбутнє. Не забуваймо підтримувати наших захисників та захисниць, які щодня борються за нашу незалежність. І хоч війна ще не закінчилася, я знаю, що перемога буде за нами, бо ми боремося за правду, за життя, за те, що справді важливо.

Попри всі труднощі, ці 1000 днів дали мені надію. Я побачив, на що здатні українці, коли вони об’єднані спільною метою. Ми стали сильнішими, мудрішими, більш згуртованими. Важливо, що війна не змогла зламати нашу віру у світле майбутнє. Ми продовжуємо боротися – кожен на своєму фронті – і ця боротьба робить нас сильнішими.

Мої 1000 днів війни – це 1000 днів хвилювання, 1000 днів допомоги й 1000 днів безкінечної віри. Я зрозумів, що допомогою є не лише гроші чи матеріальна підтримка, а також важливою є людяність, підтримка один одного, віра в те, що світло все одно переможе темряву. Кожен мій день став  наче ланкою у великому ланцюзі нашої спільної боротьби за свободу.

Тепер, після 1000 днів боротьби, ми бачимо як війна змінила нас усіх, головне – не зламала наш дух. Ми, українці, мов сталь, загартувалися й стали сильнішими. Вірю, що наші зусилля не марні, і, хоча майбутнє України залишається невизначеним, спільні цінності, надія та єдність – це те, що допомагає нам йти вперед до перемоги. І попри всі труднощі, український народ продовжує боротися.

Слава Україні! Героям слава! Разом до перемоги!