Я бачила, як по місту їздили танки і машини росіян. Окупація була страшною та важкою для всіх — не було продуктів, ліків. Люди боялися виходити на вулицю. Одного разу снаряд влучив у наш будинок, почалася пожежа, і ми ледь встигли врятуватися. 

Коли довелося виїжджати, окупанти оглядали нашу машину. Спочатку ми опинилися в Кропивницькому. Після визволення рідного села ми повернулися додому, але навіть тут життя не стало легким.

Чоловік пережив інсульт і тепер лежить, потребуючи постійного догляду. Ми намагаємося виживати, підтримуємо одне одного і зберігаємо надію.

Зараз я чекаю миру. Сподіваюсь, що рідне село буде спокійним.