Перший день війни був страшним. Це сталося так раптово - я не могла повірити, що це реально. Навколо почалися обстріли. Було дуже страшно слухати вибухи. Багато моїх знайомих загинуло - це був просто жах. 

У місті не стало води, світла й газу. Виживати було дуже важко. На щастя, допомагали гуманітарні фонди. Вони привозили воду і продукти. 

Коли залишатися стало неможливо, я виїхала. Рік прожила у Рівному, сподіваючись, що колись зможу повернутися додому. Але з часом стало зрозуміло, що це не так просто, і довелося переїхати до Дніпра. 

Мого будинку більше немає. Я все одно кожного дня чекаю миру. Дуже б хотіла повернутись додому.