Мені 61 рік. Маю доньку і батьків. Ми жили в місті Оріхів Запорізької області. Я з донькою виїхала до Запоріжжя, а батьки залишилися в Оріхові.
Коли почалися обстріли, стало неможливо ходити на роботу. Ми не могли навіть спокійно сходити в аптеку чи в магазин. Одного разу потрапили під обстріл. Потім росіяни перебили газопровід. Згодом зникли світло й вода.
Ми тиждень ночували у підвалі. Коли неподалік стали вибухати снаряди, я зрозуміла, що потрібно виїжджати в безпечне місце. Ми евакуювалися 29 квітня.
В Оріхові зруйнована школа і чимало житлових будинків. Росіяни перетворили наше місто на руїни.
Зараз ми винаймаємо житло. Я продовжую працювати дистанційно на тому ж приватному підприємстві, на якому працювала до війни, але вже не маю постійного доходу.
Я дуже хвилююся за батьків. Щодня телефоную їм. Намагаюся робити все можливе, щоб вони нічого не потребували. Вірю в те, що повернуся додому.