Через війну ми були вимушені виїхати в більш безпечне місце. Постійні сирени та вибухи змусили покинути свій дім, свої речі, друзів. Їхали не знаючи куди та що нас чекає. Шокуючим було те, коли 08.04.23 обстріляли наш залізничний вокзал, де загинуло багато людей та дітей, якщо би ми не виїхали на пару днів раніше (хотіли зачекати ще трохи). Одна думка, що там могли бути ми, призводить до шоку. Сина дуже вразил обстріл дитячого садочку, куди він ходив, та пошкодження школи де він навчався.