До війни Валентина Максимівна жила спокійно, працювала у своєму магазині. З початком бойових дій все змінилося. Через постійні обстріли магазини в місті закривалися один за одним, люди масово полишали рідні домівки. Лягали спати й не знали, який буде ранок. Часто серед ночі доводилося зриватися і бігти в укриття. Після того, як на її очах у будинок втрапив снаряд, на нервовому ґрунті відмовили ноги.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.