Історії, які ви нам довірили

1 2
меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

1 2
До всіх історій
Юлія Сухань

«Дуже страшна ніч у моєму житті пов'язана із салютом»

переглядів: 502

Чому мир такий важливий для мене?

Мир. Таке гарне слово, ніжне та рідне. Коли чую його, то відразу завмирає серце.

За ці чотири роки я зрозуміла дуже багато речей і пережила багато подій. Були і веселі моменти, і дуже навіть страшні.

Почалося все з того, що у свій п'ятий клас я пішла не першого вересня, а першого жовтня. Пам'ятаю, як вчилися організовано ходити в бомбосховище. Якось навіть нас вивели в коридор якнайдалі від вікон і згодом відпустили додому. А вранці сказали, що ми переходимо на дистанційне навчання – і провчилися вдома десь місяць.

Дуже страшна ніч у моєму житті пов'язана із салютом. Ні, салютів тоді не було. Мені снився сон, де ми гуляємо із сім'єю парком і дивимося салют великий і гарний. А насправді вибухали бомби, а небо було червоне.

Дуже часто пам'ятаю, як гуляли з братом у дворі, а на полігоні випробовували зброю. Це було дуже страшно й дуже голосно.

Пам'ятаю, коли були вдома, стежили за поведінкою своєї кішки. Коли дуже [сильно] стріляли, моя кішка ховалася під табуретку в коридорі. І коли вона там сиділа, ми виходили в коридор, але слава Богу, нічого не сталося.

І дуже [добре] пам'ятаю, як на якийсь мій день народження в «Дельфінарії» народилося дельфінятко, і його назвали Мир.

Попри війну було дуже цікаво з друзями. Мені було дуже сумно їхати з улюбленого міста, з улюбленої квартири, від друзів і бабусі з дідусем. Ось уже як півтора року я живу в Києві й дуже часто сумую за тими часами.

Для мене мир – це дуже важливо. Я хочу мати можливість якщо не жити в рідному місті, то хоча б приїжджати тоді, коли хочу, а не тільки раз на рік. Я хочу гуляти й веселитися з друзями. Хочу жити у своїй квартирі.

Якби був мир, моє життя було б куди кращим. Хочу, щоб усі сім'ї об'єдналися заново. Не хочу постійно писати сумні історії й добивати свій стан сумною музикою. Хочу просто жити!

Жити, не замислюватися про проблеми, хочу надолужити ті моменти мого дитинства, які згаяла через війну. Хочу миру якомога швидше, щоб засинати не в сльозах, а з посмішкою на обличчі.

За цей час я зрозуміла, що дружба та сім'я – це найважливіше в житті. Я навчилася цінувати навіть найбільш незначні моменти свого життя. Тепер я ціную кожен прожитий день, кожну хвилину. Я навіть полюбила школу.

Зараз мій настрій можна описати фразою з книги «Енн із зелених дахів», я дуже часто ходжу так, як у цій фразі: «З розбитим серцем, захованим під маскою усміхненого обличчя». Сподіваюся, що скоро мій стан зміниться, і я зможу жити для свого задоволення, просто для себе.

Донецьк 2014 Текст Історії мирних
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій